5-й Президент України (7 червня 2014 р. – донині), міністр економічного розвитку та торгівлі (23.03.2012 – 3.12.2012), міністр закордонних справ (9.10.2009 – 11.03.2010), голова ради НБУ (22.02.2007 – 26.04.2012), секретар РНБОУ (8.02.2005 – 8.09.2005), народний депутат України III-V, VII скликань
БІОГРАФІЯДата народження: 16 вересня 1965 року. Місце народження: СРСР, Болград, Одеська область.
У дев’ятирічному віці із родиною переїхав у Молдовію, у місто Бендери (нині невизнана республіка Придністров’я).
Освіта
1989 р. – з відзнакою закінчив факультет міжнародних відносин та міжнародного права Київського університету ім. Т. Шевченко за фахом «економіст-міжнародник».
2002 р. – захистив кандидатську дисертацію «Правове урегулювання управління державними корпоративними правами в Україні».
Вчений ступінь: кандидат юридичних наук.
Прізвисько: Шоколадний король, Поросьонко, «Пєтя-бартер».
Рід занять: бізнесмен (мільярдер), політик, засновник благодійного фонду.
Захоплення: грає у теніс. Коли був молодим займався дзюдо та самбо, був кандидатом в майстри спорту. Любить живопис, особливо імпресіоністів, зокрема, Клода Моне. Багато читає, особливо з англійської літератури.
Додаткову інформацію можна прочитати тут
Сторінка Петра Порошенка у Facebook
Звання, чини, регалії
— Член Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції.
— Голова Ради Національного банку України.
— Заслужений економіст України.
— Лауреат премії ім. Пилипа Орлика.
— Лауреат Державної премії України у галузі науки та техніки.
— Кавалер орденів «За заслуги» ІІ та ІІІ ст..
— Кавалер ордену Святого Миколая Чудотворця.
— Нагороджений почесною відзнакою Громадського фонду Святого Андрія Первозданного.
— З 22 лютого 2007 року Петро Порошенко – голова Ради Національного банку України.
— Почесний президент ВАТ «Завод «Ленінська кузня».
— Голова правління Благодійного фонду Перта Порошенка.
— У 2009 році на празник Трійці був посвячений у диякони.
— У квітні 2004 року увійшов у десятку «рейтингу впливу» українських політиків, який був складений журналом «Бізнес».
— У 2006 році у «Топ-100» найвпливовіших людей України, який кожного року визначає журнал «Кореспондент», зайняв 18 сходинку.
— У 2007 році у «Топ-100» журналу «Кореспондент» зайняв 30 (у журналі «Фокус» 31) сходинку.
— У 2008 році у рейтингу «Топ-100» журналу «Кореспондент» Петро Олексійович зайняв 23 сходинку.
— У 2014 за даними журналу Forbes, займає 6 місце у списку найбагатших людей України зі статком — $1,3 млрд.
— У 2007 році у всеукраїнському рейтингу меценатів та благодійників, який був складений журналом «Новинар», Петро Олексійович Порошенко посів 7 місце (1 млн. грн).
МАЙНО, МАТЕРІАЛЬНИЙ СТАТОКУ 2009 році завершилось будівництво грандіозного маєтку у селі Козин від Києвом. Територія маєтку займає, якщо оцінювати на око, біля одного-двох гектарів.
Раніше це була база відпочинку «Чайка», що належала Київський кондитерський фабриці ім. Карла Маркса, володарем якої є споріднений концерн Петра Порошенка «Укрпромінвест». Центральний об’єкт – це величезний дім, який виконаний у класичному стилі (нагадує Білий Дім у Вашингтоні). Доповнює ансамбль хата менша, яка стоїть у двадцяти метрах. Також на ділянці Порошенка є щось схоже на котедж для гостей, зрубний банний комплекс, дві альтанки біля води та колонада. Своя каплиця.
За даними журналу «Фокус», у рейтингу найбагатших людей України за 2013 рік Петро Порошенко зайняв 18 сходинку. Його група компаній «Укрпромінвест» оцінюється у $961,2 млн. Офіційно «Укрпромінвест» з 2005 року належить батьку Петра – Олексію Івановичу Порошенку. На даний момент «Укрпромінвест» перейменований у ПАТ «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Прайм Ессетс Кепітал».
Будуючи свій дім, Порошенко явно забув, що таке скромність
Чим володіє Порошенко. Повний список
БЛАГОДІЙНІСТЬФонд Петра Олексійовича Порошенка приймає участь у благодійній програмі «Зігрій любов’ю дитину».
За час своєї діяльності Фонд допомагав медичним закладам, школам, православним прогмадам у відродженні православних храмів.
ЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ1986 р. – повернувшись із армії, Порошенко Петро Олексійович заснував одне із перших малих підприємств України «Центр сервісу», зайнявшись юридичними консультаціями.
Початок 1990 рр. – разом з однокласником Сергієм Зайцевим Петро Порошенко починає контрабандою ввозити у країну рідкісні какао-боби та постачати їх кондитерським фабрикам без передплати.
1991 р. – Петро Порошенко заробив перший мільйон, закупивши 4% світового виробництва чорного перцю і зігравши на зростанні цін, перепродавши його за західних ринках.
1991-1993 рр. – Петро Порошенко керував АО «Біржовий Дім «Україна».
Початок 1990 рр. – Порошенко за невисоку ціну приватизував майже усі кондитерські фабрики України. Унаслідок з’єднав їх у групу «Рошен», яка стала найкрупнішим виробником кондитерських виробів в Україні.
Примітка: Корпорація «Рошен» у 1998-2003 рр. здійснювала експорт на загальну суму 1,241,145,7 тис. грн.. – у Росію, Молдову, Монголію, Ізраїль, Казахстан, США.
Порушення: невірне визначення коду продукції при імпорті, що призвело до зниження нарахувань та оплати ПДВ на імпортні товари в особливо великих розмірах;
1992 р. – Петро Порошенко разом із Олегом Свинарчуком почав займатись автомобільним бізнесом, пізніше об’єднав активи у корпорацію «Богдан».
1993 р. – заснував концерн «Укрпромінвест». Основна мета – об’єднання активів Петра Олексійовича Порошенка (за деякими джерелами, засновником являється покійний брат Петра – Михайло Порошенко).
1993-1998 рр. – Петро Порошенко зайняв посаду гендиректору ПАТ «Український промислово-інвестиційний концерн» («Укрпромінвест»). Потім посаду генерального директору зайняв його батько – Олексій Іванович Порошенко.
У квітні 2005 року одне із найкрупніших українських підприємств «Український промислово-інвестиційний концерн», у якого на той момент вже входило більше 30 підприємств різноманітних напрямів діяльності, змінив свою організаційну структуру, об’єднав їх у групу «Укрпромінвест» (у 2012 році перейменовано у ПАТ «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Прайм Єссетс Кепітал»).
Примітка: «Укрпромінвест-Авто», ЛуАЗ, «Богдан-сервіс» — машинобудівельні підприємства, які використовують для випуску продукції вузли та агрегати, які завозяться з-за кордону (в основному, із Росії). При імпорті цих вузлів-агрегатів фірми Петра Порошенка зобов’язані відшкодувати у бюджет держави 20% ПДВ – податку на додану вартість.
У 1990-ті роки були придбані наступні активи: станція техобслуговування автомобілів під Києвом, Черкаський авторемонтний завод, пивкомбінат у Радомишлі, виробник акумуляторів ISTA, суднобудівельний завод «Ленінська кузня», банк Мрія.
Примітка: Перевірки компетентних органів встановили, що у свій час Міноборони реалізувало «Ленінській кузні» кораблі по 48,9 млн. грн, а «Ленінська кузня» реалізувала їх вже по 72,3 млн. грн. Різниця у 23 млн. грн не потрапила, як належить, у держбюджет для Міністерства оборони.
1999 р. – Порошенко Петро Олексійович разом із Миколаєм Рудьковським отримав ліцензію на розробку найбільшого в Україні газового родовища – Семиренківського.
Примітка: Рудковський, який очолював на той момент Українську державну кредитно-інвестиційну компанію, привертав до фінансування проекту бюджетні кошти, а Порошенко, який входив до керівництва однієї з найвпливовіших партій того часу – СДПУ (о) – забезпечував політичну підтримку та вкладав особисті гроші.
2003 р. – стає засновником першого в Україні новинного телеканалу – 5 канал, який у 2004 році став рупором опозиції. Судячи за відразу ж розповсюдженому скандально відомому запису телефонної розмови, де Петро Порошенко у грубій формі відчитує топ-менеджера телеканалу за «невірну» інформаційну політику, одразу зрозуміло, що медіа для Петра Порошенка – не бізнес, а інструмент впливу.
2005 р. – Після «помаранчевої революції», у якій він був одним із найактивніших учасників, Порошенко Петро Олексійович заявив, що відкликається на заклик Віктора Ющенка відділити бізнес від політики. Концерном «Укрпромінвест» на даний момент керує (як мінімум, формально) його батько Олексій Іванович Порошенко, займаючи посаду генерального директора.
Примітка: Час від часу недруги політика звинувачують його в тому, що розділення пройшло лише на словах. За даними сайту Олексій Порошенко (батько) вже у середині 1990-х рр.. зайняв посаду генерального директора «Укрпромінвест», який у 2005 році лише змінив свою організаційну структуру, об’єднавши вже порядку 50 підприємств.
2005 р. – початок зв’язку з Костянтином Григоришиним (спільна боротьба з групою Юлії Тимошенко за Нікопольський завод феросплавів). Костянтин Григоришин – головний сумський олігарх, російський бізнесмен, який має інтереси в Україні, радник представництва швейцарського акціонерного суспільства групою компаній «Енергетичний стандарт».
2005 р. – Петро Порошенко перевів усі свої бізнес-активи у ПАТ «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд (ЗНКІФ)» Петра Порошенка», пізніше перейменований у «Прайм Ессетс Кепітал». 100% акцій компанії належать Петру Олексійовичу Порошенку, а керує фондом його батько Олексій Іванович Порошенко.
2006 р. – співпраця з Таріелом Васадзе та створення компанії «Об’єднані транспортні технології». Таріел Васадзе – народний депутат (БЮТ), власник корпорації «УкрАвто»; головний гравець українського авторинку, який контролює продаж автомобілів усіх цінових категорій: від «Таврії» до Maybach.
Примітка: Компанія «Об’єднані транспортні технології» купила 50 га у Борському районі Нижегородської області РФ за $1,1 млн. та заявила про початок будівництва автозаводу.
У 2007 році вона підписала угоду із Міністерством економічного розвитку Росії про безмитний ввіз на територію Росії комплектуючих для виробництва автомобілів і автобусів. Згідно підписаній домовленості, компанія повинна була через 30 місяців створити потужності по зварці, фарбуванню та збірці автомобілів об’ємом 25 тис. автівок у рік.
З тих самих пір новин про сумісне підприємство не було. На сайті старого Борського авторемонтного заводу, який розташований на території, яку купив Васадзе та Петро Порошенко, приміщення заводу здаються в оренду.
Компанія «Об’єднанні транспортні технології» була ліквідована у серпні 2013 року.
2007 р. – початок передачі акцій Севастопольського морського заводу (власник – Костянтин Григоришин) Петру Порошенку.
2007-2009 рр. – Порошенко Петро Олексійович стає головою Ради Нацбанку України, у склад якого входив не один рік.
2009-2010 рр. – очолив МЗС України.
2010 р. – після ряду конфліктів між акціонерами за управління «Севморзаводом» Костянтин Григоришин виходить зі складу акціонерів, уступивши 60% пакет акцій Петру Порошенку.
2011 р. — Петро Порошенко у партнерстві з засновником і президентом UMH group (об’єднує футбольний сайт football.ua, спортивний портал ISport.ua, новинні портали kp.ua, focus.ua, alf.ua, портал про бізнес і фінанси dengl.ua, мережу соціальної журналітики HighWay) Борисом Ложкіним придбав у американського бізнесмена Джеда Сандена компанію KP Media (журнал «Кореспондент», портали korrespondent.net, bigmir.net та ін.)
Примітка: У 2011 році Петро Порошенко та Борис Ложкін придбали «Наше радіо» у ірландської медіакомпанії Communicorp.
2012 р. – Петро Порошенко займає посаду міністра економічного розвитку і торгівлі, після чого повернувся у Верховну Раду.
2012 р. – у рейтингу 200 найбагатших людей України опинився на 19 місці. Його статок оцінено у $971 млн.
У серпні 2012 року фонд Петра Порошенка став власником долі в статутному капіталі ТОВ «Фірма «Екран», яка надавала послуги кабельного телебачення під брендом «Maximum TV» у декількох містах України, у тому числі й у Києві та Донецьку.
2014 р. – бізнес Порошенка Петра Олексыйовича поповнюється новим підприємством – Київським заводом експериментальних конструкцій.
Примітка: При висуненні на президентські вибори Петро Порошенко заявив, що готовий продати свій бізнес у разі перемоги.
«Якщо мене оберуть, я буду чесним та продам концерн Roshen. На посаді президента я хочу і буду піклуватися виключно про благополуччя держави», — казав він на початку квітня.
У прес-службі українського президента повідомили, що Порошенко Петро Олексійович здобув дозвіл, але не купував «Київський завод». Заява в антимонопольний комітет була подана ще до президентської кампанії та обіцянок позбавитись від бізнес-активів.
Зараз усі активи записані на ПАТ «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Прайм Ессетс Кепітал», створений у 2005 р.
Бізнес, який Порошенко обіцяв продати, коштує 1,3 млрд. доларів (док. Бізнес, який Порошенко обіцяв продати, коштує 1,3 млрд. доларів)
Антимонопольщики дозволили Порошенку купити ще один завод в Україні
Придністровський бізнес
Партнером Порошенка Петра Олексійовича та представником його інтересів у Одеський області виступає колишній співпрацівник МВС Придністров’я у званні капітана, громадянин Республіки Молдова, уродженець м. Бендери і колишній однокласник Петра Порошенка Волошин Сергій, який був звільнений за бійку та поранення підлеглого.
Петро Порошенко та Сергій Волошин мають акції на заводі «Молдавкабель», Бендерському масло-екстракційному заводі, Бендерському комбінаті хлібопродуктів, пивзаводі, фабриках «Тигина» й «Флоаре». Також Порошенко разом із колишнім радником президента Віктора Ющенка Юссефом Харесом являється співвласником придністровського підприємства «ММЗ». Це підприємство неодноразово фігурувало у скандалах, пов’язаних із контрабандою металолому та з торгівлею зброєю.
У м. Бендери Петро Порошенко підтримує кримінальні відносини з деяким «Курою», для заправних станцій якого довгий час постачає ПММ з Одеської області.
У м. Тирасполь Порошенко Петро Олексійович має акції на заводі «Електромаш», де у тому числі налагоджене нелегальне виробництво різноманітних систем озброєння.
За допомоги кримінально відомого секретаря Вищої ради безпеки Республіки Молдова Іона Морей Петро Порошенко кримінальним шляхом заволодів центром «Gemeni». Справа «Gemeni» вже стала відомою на всю Європу та знаходиться на контролі голови комісії Ради Європи за моніторингом Республіки Молдова Жозетт Дюрр’є. Порошенко Петро Олексійович паралізував програму «Контрабанда-стоп», яку намагалась реалізувати екс-прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко. Петро Порошенко легалізував контрабанду на придністровській ділянці молдово-українського кордону, що фактично визнала представник Єврокомісії Емма Удвін.
Подробиці дивіться у частині «Компромат» або читайте тут:
Петра Порошенка знають у Придністров’ї
Новоспечений президент України являється володарем магазину Gemeni у центрі Кишинева
ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ1998 р. – У Верховній Раді ІІІ скликання безпартійний «новобранець» Петро Порошенко увійшов у фракцію СДПУ(о) і незабаром став членом політради партії. Не приховує, що за отримання мандату заплатив готівкою.
Співпрацював з «об’єднаними ескадрами» біля двох років. Як говорив сам політик, з цієї партії він пішов після того, як остаточно зрозумів, що першу скрипку в ній грає не Леонід Кравчук, Євген Марчук, Василь Онопенко, а Віктор Медведчук і Григорій Суркіс.
1999 р. – познайомився з тодішнім прем’єром уряду Віктором Ющенком.
2000 р. – залишив СДПУ(о) та створив незалежну лівоцентристську фракцію «Солідарність» у Верховній Раді.
Практично паралельно Порошенко Петро Олексійович приймав участь у створенні «Партії регіонального відродження «Трудова солідарність України», яка стала предтечею «Партії Регіонів». Очолював її тріумвірат голів – крім Порошенка, регіональним відродженням займались Володимир Рибак і Володимир Ландик. У 2001-му партія змінила назву на Партію регіонів та обрала лідером Миколу Азарова.
2001 р. – Порошенко відмовився підтримувати вотум недовіри уряду Ющенко та після його відставки перейшов до опозиції.
28.02.2001 р. – політику Петру Порошенку у «донецькій» компанії стало тісно і він зареєстрував у Мінюсті особисту партію «Солідарність», попутно кардинально змінив політичні симпатії. Перший лідер – Юрій Стець (колишній ген. продюсер «5 каналу»).
15 листопада 2001 року став лідером партії «Солідарність» (сама партія була заснована) Прим.: нині лідер партії – Юрій Стець.
Грудень 2001 р. – партія «Солідарність» приєднується до виборчого блоку Віктора Ющенка «Наша Україна», а її лідер, Петро Порошенко, став керівником виборчого штабу блоку.
2002 р. – після перемоги фракції Віктора Ющенка на парламентських виборах у березні Порошенко Петро Олексійович призначений керівником бюджетного комітету у Верховній раді IV скликання.
У 2004 р. Петро Порошенко зробив ставку на Віктора Ющенка, та його партія підтримала опозицію кандидата. Був одним із найактивніших учасників та спонсорів «Помаранчевої революції». Не приховував, що у випадку перемоги Ющенка готовий зайняти посаду прем’єр-міністра країни. Однак, на цей піст була призначена Юлія Тимошенко, що його сильно образило.
Лютий-вересень 2005 р. – Петро Порошенко – секретар Ради національної безпеки та оборони України (призначений Ющенком).
На посаді голови РНБО Петро Порошенко організовував систематичні прослуховування вищого керівництва країни та депутатів Верховної Ради, використовуючи результати «знятої» інформації для зростання особистого бізнесу. Постійно та жорстко конфліктував з прем’єр-міністром Юлією Тимошенко та її оточенням. Відносини Петра Олексійовича з Юлією Володимирівною завжди зводилися до протистояння та конкурентної боротьби, іноді, хоча б зовні, пом’якшуючись, іноді переходячи до відкритої конфронтації.
2005 р. – за часів політичної кризи в Україні у вересні президент Віктор Ющенко відправив у відставку спочатку Петра Порошенка, а за ним і весь уряд на чолі з Юлією Тимошенко. Придністровська асоціація «Pro Europa» заявила про те, що готова надавати сприяння МВС та СБУ України після представлення їм документів, які свідчили про кримінальну характеристику діяльності Петра Порошенка на території РМ у випадку, якщо Порошенко не буде згоден добровільно подати у відставку з посади Секретаря РНБО та не припинить втручатись до внутрішніх справ Республіки Молдова як політичного характеру (Придністров’я), так і економічного (АТ «Gemeni»). У противному випадку, якщо Порошенко Петро Олексійович не подасть у відставку до 14 вересня 2005 року, Придністровська асоціація «Pro Europa» погрожувала дати хід усім документам, що вони мали, включаючи як документальну базу, так і показання свідків десятків людей за фактами порушення законодавства РМ зі сторони Порошенка Петра Олексійовича.
(Детальніше – нижче, у частині «компромат»).
2006 р. – після виборів Петро Порошенко очолив Комітет за питаннями фінансів та банківської діяльності, членом якого вже доводилось бути за часів депутатської каденції, а також знову пройшов до Верховної Ради з «Нашою Україною».
За думкою деякий спостерігачів, у тому, що за підсумками парламентських виборів-2006 не склалась «помаранчева» коаліція у складі «Нашої України», БЮТ та СПУ, також винен і Петро Порошенко. Він якось до останнього наполягав на кріслі спікера для себе, внаслідок чого лідер СПУ Олександр Мороз, який претендував на нього, наважився на союз із «Партією Регіонів» та комуністами.
2007 р. – Порошенко Петро Олексійович призначений головою Ради Національного банку України.
Останні декілька років спостерігається охолодження у відносинах між Віктором Ющенком та Петром Порошенком.
Березень 2008 р. – Петра Олексійовича викликають на допит до Генеральної прокуратури за слідством отруєння Віктора Ющенка.
Жовтень 2009 р. – Ющенко продавив через Верховну Раду призначення Петра Порошенка міністром іноземних справ. На посаді голови МЗС він запам’ятався заявою, що Україна за два роки зможе вступити до НАТО, але досягти цього не встиг.
11 березня 2010 р. – разом із усім кабінетом міністрів Петро Порошенко був звільнений новим президентом України Віктором Януковичем.
Березень 2012 р. – Янукович підписав наказ про призначення Порошенка міністром економічного розвитку та торгівлі України. Тоді з’явилося прізвисько «Пєтя-бартер». Будь-яке рішення міністра повинно було приносити користь його бізнес-імперії: «ти – мені, я – тобі».
Восени 2012 р. пішов з міністерської посади та знову обрався до Ради. Відмовився вступати до якої-небудь фракції та став просто членом комітету з євроінтеграції.
2013 р. – Петро Порошенко почав реанімацію свої кишенькової партії «Солідарність» на чолі зі своїм кумом Юрієм Стецем. Юрій Луценко, який вийшов на волю, виконує роль «надпартійного» ідеолога. Мета проекту – залучити численний прошарок «противсіхів», які тримаються осторонь від розкручених опозиційних брендів.
Грудень 2013 р. – 1 грудня під час заворушень на вулиці Банковій у Києві Петро Порошенко зібрався на бульдозер, щоб втихомирити натовп та закликати присутніх не вступати у конфронтацію з міліцією. Коли Порошенко намагався звернутись до групи молодих людей у масках, ті в помсту почали його кривдити та голосно скандувати нецензурні бечівки.
За події першого грудня українські націоналісти організації «Тризуб» проголосили Петра Порошенка «ворогом України». Про це сказано у «Заяві українських націоналістів», яка розміщена на сайті ультраправих «Бандерівець».
«Олігарх Порошенко – ворог України» — так зветься заява. Спочатку вона мала зображенням Петра Порошенка із червоною діркою у лобі. Пізніше фото було замінено, потім, після інавгурації Порошенка, сторінка була зовсім видалена. Стара версія поки що доступна у кеші.
У звертанні націоналістів тоді ще майбутній кандидат у президенти Петро Порошенко названий «політичною проституткою» і «одним із запасних проектів режиму внутрішньої окупації». Ультрарадикали звинуватили Порошенка Петра Олексійовича в тому, що він заважав їх штурму під Адміністрацією президента 1 грудня. Організація «Тризуб», яка виконувала охоронні функції на «євромайдані», призвала опозиційних лідерів «відмовитися від якої б то не було співпраці з цим виродком».
Див. відео-додаток до досьє Порошенка Петра Олексійовича «Порошенко на бульдозері»:
Січень 2014 р. – після зіткнень із міліцією на вулиці Грушевського Петро Порошенко пообіцяв за два дні відновити стадіон «Динамо» та брущатку на вулиці Грушевського.
2014 р. – під час подій у лютому у Києві, які призвели до держперевороту та відстороненню від влади діючого президента України Віктора Януковича, активно підтримував протестуючих. У пресі з’явилась інформація про те, що Порошенко Петро Олексійович був одним зі спонсорів «євромайдану». В інтерв’ю «Нової газети» Петро Порошенко зізнався, що дійсно спонсорував революцію, але тільки «їжею, водою та дровами».
28 лютого 2014 р. – під час політичної кризу у Криму Петро Порошенко у якості представника нової влади України приїхав у Сімферополь на зустріч із депутатами Верховної Ради Криму. Жителі зустріли його криками «Росія», «Беркут», «Геть із Криму!» та закидали сміттям. У підсумку Петро Порошенко повинен був поїхати на таксі, до якого його проводжали міліціонери.
8 березня 2014 р. – під час своєї передвиборчої поїздки у Кременчук кандидат у президенти України Петро Порошенко закликав перейменувати День Перемоги. «Я дуже хотів, щоб ми переходили вже до європейських традицій, виконували резолюцію ООН та відмічали День Пам’яті, тому що вже навоювались».
За думкою деяких українських джерел, силу позиції Петра Порошенка забезпечують ряд факторів:
Диверсифіковані економічні активи, включаючи закордонні (Росія, Європа), вартість яких перевищує мільярд доларів. Особиста медіа, включаючи новинний «5 канал». Наявність базового електорального регіону (Вінницька область), який забезпечує присутність у законодавчих органах влади. Хороші зв’язки на Заході та у Росії, що дозволяє заручитися їх підтримкою у потрібні моменти.Слабкості позиції Порошенко:
Конкуренція з іншими олігархами, яким вигідніше «чистий політик» у владі за наявності суб’єкта з особистими економічними інтересами. Розвиток «Родини» — яскрава ілюстрація того, що виходить, коли такий суб’єкт починає концентрувати у свої руках виконавчу вертикаль. Відсутність власної розкрученої політичної сили, на яку можна опертися. Потужна конкуренція в опозиційному таборі, де на старті є гравці, які мають більш потужні електоральні резерви, а Петро Порошенко претендує саме на цей сегмент. Імідж олігарха, а олігархів в Україні не люблять. ПЕРЕКОНАННЯ, ЦИТАТИ, ОБІЦЯНКИ, БЛИЗЬКІ ЗВ’ЯЗКИБлизьким до Петра Порошенка вважають Володимира Скомаровського, Давида Жванію, Віктора Короля, Арсена Авакова, Юрія Стеця, Оксану Білозір. Свого часу Петро Порошенко достатньо тісно співпрацював з депутатом-бізнесменом Миколою Мартиненком. За деякими даними, цей політичний дует контролював FM-радіо «Ніко».
На початку 2000 року Порошенко Петро Олексійович входив у одну «групу за інтересами» з тодішнім керівником Державної податкової адміністрації України Миколою Азаровим і екс-керівником адміністрації президента Володимиром Литвином («Компаньйон», 11 листопада 2002 р.). Пізніше Петро Порошенко відгукувався про Володимира Литвина шанобливо: «Я з величезною повагою ставлюся до цієї людини. Внесок Литвина у мирний розвиток подій 2004-го року – величезний» («Профіль-Україна», №11, 2007 р.). Останньому свого часу приписувалася і причетність до створення в парламенті депутатської групи «Солідарність».
КОМПРОМАТПогрози Бродському
18 квітня 2001 року тодішній лідер фракції «Яблуко» Михайло Бродський заявив, що Петро Порошенко погрожував йому у зв’язку із критикою в адресу голови ДНАУ Миколи Азарова. Петро Порошенко відкинув ці обвинувачення.
Фальсифікація бюджету
13 березня 2002 року один із лідерів СДПУ(о) Нестор Шуфрич звинуватив голову парламентського бюджету Петра Порошенка у фальсифікації бюджету-2003. За його словами, при перерозподілу місцевих бюджетів Вінниці, Вінницької області та Черкас незаконно були збільшені нормативи на 11 млн. грн. При цьому 4,5 млн. грн, стверджує Шуфрич, були направлені в округ, де обирався Порошенко. Генеральній Прокуратурі було доручено вивчити це питання. Сам Петро Порошенко спростував ці обвинувачення, назвавши їх дезінформацією.
Несплата податків
У 2003 році державна податкова адміністрація у Волинський області порушила кримінальну справу за обвинуваченнями керівників Луцького автомобільного заводу (ЛуАЗ), який Петро Порошенко контролює через «Укрпромінвест», в ухиленні від податків. У липні 2004 року апеляційний суд Волинської області признав такі дії податників неправомірними.
Вимагання
Один із членів парламентської слідчої комісії, який займався справою Колеснікова, на умовах анонімності розповів газеті «Сьогодні», що Борис Вікторович дав свідчення відносно Петра Олексійовича.
Екс-зам Піскуна: «Мене не просили посадити Колеснікова або ще щось «порішати» (док. Колишній зам Піскуна: «Мене не просили посадити Колеснікова або ще щось «порішати»)
Радбез. Викриття Олександра Зінченка
У 2005 р., будучи секретарем Ради національної безпеки і оборони України, Петро Порошенко позбувся поста в результаті скандалу, пов’язаного з обвинуваченням найближчого оточення Президента в корупції і лобіюванні особистих інтересів. Все почалося зі скандальної прес-конференції Держсекретаря Олександра Зінченка. Найсильніший шквал критики припав саме на Порошенка Петра Олексійовича та його колег по партії Миколи Мартиненка, Олександра Третьякова, Давида Жванію.
«Секретар РНБО Порошенко, перший помічник президента Третьяков, декілька помічників, зокрема, Мартиненко – цинічно реалізують свій план використання влади заради своєї мети», — заявив Олександр Зінченко.
Зінченко також звинуватив Порошенка Петра Олексійовича у використанні службових повноважень та перерозподілу майна:
«Запитайте у бізнесменів у Криму, Одеської області… Верх цинізму прагнення Порошенка перетворити РНБОУ у повноцінне НКВД». «В митницю повернули контрабандистів і вони сповна «платять» своїм благодійникам, відновлені тіньові схеми з приватизації».
Він звинуватив їх у намірах присвоїти ЗМІ, «схемах силового тиску».
За словами Зінченка, перший заступник Третьяков «відновить методи Сергія Льовочкіна», «Він монополізував доступи до президента, відрізав його від потоку інформації, дезорганізував графік президента». «Порошенко, Третьяков і кампанія, призначають своїх, вільно почувають себе в приватизаційних процесах», додав він.
Олександр Зінченко також заявив, що на останніх зустрічах із президентом неодноразово говорив йому, що його подальше перебування можливо тільки за умови звільнення Петра Порошенка.
Далі Зінченко висунув декілька пропозицій Президенту Ющенкові.
По-перше, повернути органам влади ті повноваження, які закладені у Конституції України.
По-друге, звільнити Порошенка, Третьякова та провести кадрове зміни у РНБОУ, ГПУ та силових відомствах.
По-третє, не допускати сумісництва та зобов’язати відмовитися від депутатських мандатів сумісників.
Придністровський конфлікт
Придністровська асоціація «Pro Europa» заявила про те, що готова сприяти МВС та СБУ України щодо надання їм документів, що свідчать про кримінальний характер діяльності Порошенка Петра Олексійовича на території РМ у випадку, якщо Порошенко не погодиться добровільно подати у відставку з посади Секретаря РНБОУ і не припинить втручатися у внутрішні справи Республіки Молдова, як політичного характеру (Придністров’я), так і економічного (АТ «Gemeni»). В іншому випадку, якщо Порошенко Петро не подасть у відставку до 14 вересня 2005 року, Придністровська асоціація «Pro Europa» обіцяла дати хід всім наявним документам, включаючи як документальну базу, так і показання свідків десятків людей за фактами порушення законодавства РМ з боку Порошенка Петра. Згідно КК РМ за діяльність Петра Порошенка на території республіки він повинен бути судимий за «створення організованої злочинної організації». Термін за цією статтею — від 16 до 25 років. Спроби з боку Порошенка Петра Олексійовича перешкодити такому ходу справ ще з початку були приречені на провал, так як матеріали були відповідним чином продубльовані.
Продукція Рошен Росії
У липні 2013 р Росспоживнагляд ввів заборону на поставки в Росію продукції української компанії Roshen. Як пояснив головний державний санітарний лікар РФ Геннадій Онищенко, експертиза продукції Roshen, відібраної в торгових мережах Москви, показала, що кондитерські вироби «не відповідають заявленим параметрам».
За словами пана Онищенка, в молочному шоколаді «Рошен» був виявлений бензопірен. Для експертизи з торгових мереж Москви була відібрана продукція київської, вінницької, маріупольської та кременчуцької фабрик Roshen. «Порушено вимоги до якості та безпеки. Є підстави говорити про системні порушення чинного в нашій країні законодавства про захист прав споживачів», 28 липня.
В даний час заборонено ввезення в Росію продукції чотирьох кондитерських фабрик компанії «Рошен» — київської, вінницької, маріупольської та кременчуцької. Однак цей «чорний список» може незабаром розширитися: «Ми посилюємо контроль за борошняними кондитерськими виробами цього підприємства. Дано доручення дослідити можливість ввезення на територію Росії продукції литовської та угорської фабрик цієї фірми», — заявив глава Росспоживнагляду.
ЦІКАВІ ФАКТИ18.07.2014 р. у Києві перед дверми Верховної Ради України пройшов молебень під назвою «Час будувати нове в Україні».
На Хрещатику декілька тисяч так названих харизматів, які представляли Всеукраїнський духовний центр «Відродження», молились за президента України Петра Порошенка, Київського мера Віталія Кличка та «єдину Україну». Символізуючи свою єдність з країною, учасники акції одяглися в кольори державного прапора: одна половина присутніх прийшла в синіх футболках, інша — в жовтих.
«Боже благослови Віталія Кличка і всіх депутатів міської ради! – Тягнули харизмати, закочуючи очі. – Нехай твоя премудрість і благословення наповнює їх життя!».
Треба відзначити, дана акція не те, щоб не розганялась, але навіть користувалася захистом міліції, і, як наслідок, не могла не бути узгодженою. По всій видимості, Петро Порошенко і Віталій Кличко влаштовують подібні заходи.
Примітка: Варто зазначити, що такі гіпнози заборонені законом, прийнятим Верховною Радою ще в 2007 році. Але юристи кажуть, що в документі багато лазівок, якими користуються «проповідники». Лікарі б’ють на сполох: після подібних сеансів люди спершу охоплені незрозумілою ейфорією, а потім звертаються до медиків, скаржачись на безсоння, головні болі, невмотивоване почуття тривоги.
Див. відео-додаток до досьє Порошенка Петра Олексійовича «На Хрещатику сектанти молилися і співали «Алілуя» Порошенку і Кличку»
Також про це можна прочитати тут (док. На Хрещатику сектанти молились та співали «Алілуя» Порошенку та Кличку)
Примітка: У грудні 2012 — січні 2013 року адепти «Відродження» активізувалися. Заходи проводяться ними все частіше, а сама організація розростається і на захід країни, і на схід. Лідери «Відродження» будують плани щодо утворення дочірніх організацій, а керівники церкви в Луганську пройшли тримісячні курси в Дніпропетровську у самого Мунтяна, де набули навичок методів маніпуляції людьми. Надалі вони планують заснувати й розвивати аналогічні «Відродженню» духовні центри в Алчевську, Краснодоні, Сєвєродонецьку, а сам Мунтян збирається відкрити ДЦ «Відродження» в Луганську.
СІМ’ЯМати: Євгенія Сергіївна Порошенко. За чутками, не зважаючи на прізвище Порошенко, єврейка.
Батько: Порошенко Олексій Іванович, 11 червня 1936 р.н. За документами – уроджений Олексій Вальцман (дехто пише, що офіціального підтвердження цьому немає), одружився у 1956 році, взяв прізвище дружини – Порошенко (у офіційних джерелах дівоче прізвище матері – Григорчук). Виключений із членів КПРС у зв’язку із нижче згаданою справою. Має вищу освіту, військовозобов’язаний. З 26 вересня 1977 р. по 9 грудня 1983 р. працював директором Бендерського дослідно-експериментального ремонтного заводу, нагороджений орденом «Знак пошани», медаллю «За доблесну працю», «В ознаменування 100-річчя з дня народження В.І. Леніна». 25 червня 2009 року Віктор Ющенко присвоїв Олексію Порошенку звання Героя України з врученням ордену Держави (як говорять, за заслуги перед Майданом-2004).
Примітка: Порошенко Олексій Іванович був арештований і знаходився під слідством і судом в очікуванні вироку. Був звинувачений у скоєнні злочинів, які передбачались ст. ст. 155, 123, 184 ч.1, 220 ч.2, 227 ч.1 КК МРСР і КК РРФСР. Верховний Суд Молдавської СРС виключив з обвинувачення деякі епізоди справи за недоведеністю (дача хабара), а за іншими епізодами (зловживання службовим становищем) прийняв рішення про припинення кримінальної справи зі відсутністю складу злочину. Проте Олексій Порошенко все-таки отримав п’ять років позбавлення волі з відбуванням кари у виправно-трудовій колонії загального режиму з конфіскацією майна та позбавленням права займати керівні посади протягом 5 років. У 1986 сів у в’язницю (кримінальна справа №2-121/186).
Брат: Михайло Порошенко. За допомогою батька створив корпорацію Укрпромінвест, якою тепер керує Петро Порошенко (за іншими джерелами, дану корпорацію заснував Петро Порошенко і з 1993 по 1998 рр. займав посаду генерального директора). Михайло загинув у автокатастрофі за часів бандитських розбірок у 1997 році. В пам’ять про брата Петро Порошенко збудував каплицю на Аскольдовій могилі (безпосередньо біля неї зараз ховають бойовиків «Правого сектору», які загинули під час зіткнень із «Беркутом»).
З чого зліплений шоколадний король України – вся правда про Петра Порошенка (док. З чого зліплений шоколадний король України – вся правда про Петра Порошенка)
Олександр Адамчук. Компромат на Петра Порошенка (док. Олександр Адамчук. Компромат на Петра Порошенка)
Дружина: Марина Анатоліївна Порошенко 1962 р.н. За фахом – лікар-кардіолог. Закінчила медичний інститут, навчалась в аспірантурі. Говорить, що з Петром познайомилась на дискотеці в університетському гуртожитку. «Роман, який моя мати називає «детективом», тривав приблизно рік. Це був феєрверк! Ми зустрічались кожного дня, та розлучення для нас було колосальною проблемою. Рік був цікавим, бурний. Емоції били через край.» («Дзеркало тижня», 5 березня 2005 р.).
Діти:
Олексій (1985 р.н.) закінчив відділення міжнародних відносин Інституту міжнародних відносин і міжнародного права за фахом «міжнародний бізнес». 7 вересня 2013 р. одружився на Юлії Аліхановій (топ-менеджер компанії, яка займається управлінським консалтингом).
Дочки-близнюки Євгенія та Олександра (2000 р.н.). Хрещені батьки Євгенії та Олександри – Віктор Ющенко та Оксана Білозір.
Михайло (2001 р.н.).
За словами дружини,
«Діти чоловіка обожнюють, і він їх, зрозуміло теж. Якщо він приходить до дому раніше звичайного, діти як виноград, висять на ньому. Ці хвилини, як він сам говорить, допомагають йому відновлюватися краще за всяких саун, масажів та аутотренінгів»
(Дзеркало неділі», 5 березня 2005 р.).